Єдиний пілот, якому вдалось врятувати весь екіпаж МІ-8 після атаки з переносного зенітного комплексу.
31 серпня 2014 року став для екіпажу Мі-8 днем, який вони запам'ятали на все життя.
Того дня 33-річний пілот, майор Василь Мулік, вивозив поранених із пекла Іловайського котла.
Він уже доставив до шпиталю шістьох важкопоранених бійців і, отримавши новий наказ, знову вирушив на ту саму точку, цього разу за наступною колоною.
Підлітаючи до Волновахи, він намагався триматися якомога нижче, ховаючись у сутінках, але земля вже потонула в темряві, а небо ще залишалося світлим - і цей контраст видав його.
Раптовий крик бортмеханіка Сергія Кужелюка прорізав тишу: "Ракета!" Василь побачив, як біла зірка з димним хвостом загинається прямо в бік вертольота.
Далі все вирішували секунди. Мулік різко заклав машину в лівий крен майже на дев'яносто градусів, одночасно кидаючи її вниз.
Він порушив усі обмеження, забув про проводи та стовпи - бо ракета була страшнішою.
Технік миттєво відстрілив усі теплові пастки, і якимось дивом ракета пішла повз.
Чи то спрацював маневр, чи то їй бракувало кондиції, але факт залишається фактом: за всю російсько-українську війну це був єдиний випадок, коли українському пілоту вдалося врятувати Мі-8 та весь екіпаж після атаки з ПЗРК.
Повернувшись на базу, Муліка трясло від адреналіну. Медики в польовому шпиталі напоїли його коньяком, пригостили шоколадом, але в голові стукала одна думка: нас могли збити.
Пізніше він подзвонив батькові, який також був вертолітником і воював на фронті, і почув у відповідь міцне нецензурне слово, а потім вони довго аналізували ситуацію.
Їхній висновок був сумним: старі тактичні прийоми, яким їх навчали, давно застаріли, і врятував Василя не стільки професіоналізм, скільки щасливий збіг.
Цей випадок став переломним. Після нього армійська авіація перестала літати на "нуль", зосередившись виключно на медичній евакуації.
Мулік згадував, що до того дня вони навіть не припускали, що на рідній землі хтось може стріляти по них із ПЗРК.
Через кілька років, отримавши орден "Народний Герой України" в Маріуполі, Мулік подякував піхоті, морпіхам, десантникам і танкістам, назвавши їх справжніми героями, щитом і мечем країни, а себе лише тим, хто робить цей щит трошки міцнішим.